ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА

  • Не чекайте, що Ваша дитина буде такою, як Ви, або як Ви хочете.
  • Не вимагайте від дитини відплати за все, що Ви для неї робите.
  • Не зганяйте на дитині свої образи (Що посієш, те й пожнеш).
  • Не ставтеся до проблем дитини зверхньо: для неї її життя не легше, ніж для Вас – Ваше.
  • Не принижуйте дитину.
  • Не мучте себе, якщо не можете чогось зробити, мучте – якщо можете і не робите.
  • Умійте любити чужих дітей, щоб інші любили Вашу.
  • Любіть свою дитину будь-якою, тому що діти – це радість.

 

ПРОФІЛАКТИКА ПОГАНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

  • Стежте за собою і своїми почуттями.
  • Велике значення мають подружні стосунки між батьками.
  • Приділяйте час неформальному спілкуванню з дітьми.
  • Не вимагайте від дітей негайного виконання Ваших бажань, домовляйтеся з ними наперед.
  • Не забороняйте дітям виявляти власні почуття, частіше довіряйте їм власні.
  • Завжди дотримуйтесь свого слова.
  • Стимулюйте дотримання порядку й режиму дня.
  • Більше жартуйте.
НАКАЗ ДІТЯМ:

Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань. Все, що тобі дають батько і мати, - це їхня нелегка праця, піт, утома. Умій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері і батька - твоє щастя, твоє життя, працьовитість. Якщо люди вважають дитину недоброю людиною - це велике горе для твоєї матері і батька. По-справжньому любити їх - означає приносити в дім мир і спокій.

Твоя сім'я - це не тільки батько і матір. Це й ви - діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька і матері дозволу на те, що без них вам робити не можна, або ж нетактовно. Справжня свобода сина і дочки - бути слухняними. Підкорення волі батька перша школа громадського виховання, перша дисципліна своєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не можеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим працівником, вірним батьком своїх дітей.

Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти - говорить українська народна мудрість, старість - невідворотна, смерть - невмолима. Перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім уберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість батька і матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Умій відчути найважчі душевні муки Матері і Батька, їхня хвороба - твоє горе. їхні невдачі і неприємності на роботі - твої тривоги і турботи. Умій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків, зумій скрасити їхнє життя своїми успіхами.

Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи дочки.

Будьте гідними своїх батьків!


Рекомендації батькам у виховній роботі з дітьми схильними до правопорушень

Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність – це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх приховувати, відчувати сором, провину.

Установіть чіткі та незмінні межі поведінки.

Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не вдаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.

Розвивайте почуття емпатії (співчуття, співпереживання, вміння ставити себе на місце іншої людини.) Заохочуйте учнів до таких проявів. Чергуйте виконання різних ролей.

Розвивайте альтруїзм, милосердя.

Розмовляйте спокійним тоном, інакше ви «підключаєтесь» до збудження учня і провокуєте підсилення агресивних імпульсів.

Розвивайте вміння брати на себе відповідальність.

Привертайте увагу до випадків, коли насильницькими методами можна досягти тільки негативного результату (погіршення стосунків тощо) і навпаки, спілкуючись доброзичливо, виховано, - легко досягти поставленої мети (зазвичай, агресивні люди мають негативний досвід – досягати свого насильницькими методами, які засвоїли у сім’ї. Допоможіть їм засвоїти новий позитивний досвід.

Демонструйте модель неагресивної поведінки.

Навчайте розпізнавати свій емоційний стан.

Вчіть висловлювати негативні емоції прийнятними способами (у хвилину гніву зім’яти аркуш, паперову кульку кинути в ціль, можна бити подушку, ходити пішки).

Розкажіть, що напруження можна зняти  беручи участь у спортивних змаганнях, граючи у баскетбол, футбол, займаючись плаванням, хореографією тощо.

Вчіть нових способів реагування у конфліктних ситуаціях.

Виховуйте внутрішню зібраність, витримку.

Спілкуйтеся та вчіть дітей,  використовуючи «Я» - повідомлення (Мені неприємно, коли мене обманюють» замість «Ти мене обманув»; «Я розчаровуюся у людині, коли…».


10 вчинків, яких учителі очікують від батьків


Як свідчить африканська приказка, «Щоб виховати дитину, потрібне ціле село» («It takes a village to raise a child»). А значить, ми не можемо розраховувати на те, що вчителі самостійно зможуть навчити наших дітей. Результати досліджень доводять, що, якщо у шкільне життя дитини залучені мама й тато, то її оцінки, поведінка й емоційне благополуччя значно вище. Тому, щоби полегшити роботу вчителів, необхідно прислухатись до їхніх побажань, викладених у вигляді десяти рекомендацій.


Читайте своїй дитині. «Найбільш важливим аспектом у розвитку дитини, що визначає її подальший успіх у читанні, є те, що батьки читають їй уголос», – заявила в 1985 році Комісія з читання, створена Міністерством освіти США. Візьміть будь-яку книгу і, принаймні, три рази на тиждень читайте її вашому малюку. Так ви пробуджуватимите в дитини любов до читання, яку вона пронесе через усе життя.


Познайомтеся з учителем. Необхідно дізнатись, як звуть учителя вашої дитини, оскільки важливо побудувати спілкування з ним на особистих контактах. Спитайте, за допомогою чого йому чи їй більш комфортно спілкуватися з вами, наприклад, телефоном або електронною поштою. Відвідуйте заходи у школі та батьківські збори. Не будьте тими батьками, які з'являються там тільки в конфліктних ситуаціях.


Заохочуйте дружбу за межами школи. Навчання у класі найкраще проходить тоді, коли учні діють згуртованою командою. Оскільки в дітей у школі не завжди є можливість добре пізнати один одного й потоваришувати, переконайтеся, що ваша дитина проводить час з однокласниками не тільки у школі – заохочуйте командні ігри та позашкільні заходи.


Долучіться до роботи школи. Відвідуйте засідання шкільної ради, приєднаєтесь до батьківського комітету. Якщо ви працюєте, а зустрічі призначаються, як правило, у денний час, поцікавтеся, чи можливо хоча б іноді проводити їх у вечірній час. Пам'ятайте, що ваш голос завжди має значення, адже іноді ви єдині хто виступає на захист вашої дитини. До того ж, коли батьки об'єднуються, вони можуть більш легко й ефективно вплинути на позитивні зміни у школі.


Візьміть участь у шкільних заходах. Не пропускайте шкільні події, такі як конкурси талантів, наукові ярмарки, осінній бал та інші. Навіть якщо ваша дитина не грає в команді, чому б вам не відвідати спортивний захід? Тим самим ви посприяєте зміцненню вибраного курсу школи та взаєморозумінню з дочкою чи сином. Ви не тільки допоможете своїй дитині стати успішною у школі, а й отримаєте безцінні спільні переживання та спогади.


Перенесіть процес навчання додому. У навчанні завжди є якісь моменти, які залишаються поза увагою дитини під час занять у класі. А ви візьміть і спечіть пиріг і навчіть її основ арифметики вдома. Створіть свій власний конкурс на знання орфографії. У вихідні дні організуйте маленьку подорож, відвідайте музей або океанаріум. Подивіться добрий сімейний фільм. Навчання в сім'ї – це відмінний спосіб закласти основи майбутнього успіху.


Значення освіти. Покажіть вашій дитині, що навчання – це пригода довжиною в життя, яка не закінчиться із закінченням школи. Прочитайте книгу, відвідайте заняття, які вас цікавлять і захоплюють. Розкажіть дитині про свій власний досвід навчання, який ви отримали на роботі. Тримайте зв'язок з нею через освітні книги, фільми і телевізійні програми.


Не будьте такими терплячими. «Терпіння – це для мучеників», – каже Ліза Холева – співавтор книги «Про що знають вихователі дитячого садку». Якщо ви вдома терпляче потураєте дитині, вона може не впоратися з навчанням під час шкільних занять. Ну а якщо ви берете її із собою на зустріч, то обов'язково прийдіть вчасно, незалежно від того, наскільки сильно її щось захопило. Терпіння до бажань дитини в даному випадку може послужити як погана послуга.


Привчіть свою дитину до чистоти та порядку. Напевно, ви зазвичай самі розкладаєте іграшки по полицях? Якщо ваша дитина не привчена прибирати після себе вдома, вона, безсумнівно, буде неохайною й у школі. Навчіть її акуратно розкладати іграшки на свої місця, застилати ліжко, викидати сміття й мити посуд. Коли вона звикне до цього вдома, як до якогось стандарту поведінки, підтримання чистоти на робочому місці у школі не стане для неї чимось трудомістким і складним.


Починайте навчання вдома крок за кроком. Коли ви починаєте займатися з дитиною, ведіть себе, як учитель у класі. Переконайтеся, що її увага повністю зосереджена на вас, а потім починайте крок за кроком давати чіткі й точні інструкції. «Важливо стати поруч з вашою дитиною, нахилитись та встановити зоровий контакт», – каже Ліза Холева. Ваш малюк буде вчитися слідувати інструкціям і вже точно не відставатиме у навчанні.


Візьміть участь у житті школи, створіть власний процес навчання та проілюструйте мотивацію щодо пізнання на своєму власному прикладі, ви станете неоціненною частиною успіху своєї дитини у школі та за її межами. Учителі будуть вам вдячні, й одного разу в один прекрасний день ваша дитина теж висловить вам найщирішу подяку!